Лариса закінчила Запорізький університет у 1994 р., де пізніше працювала асистентом кафедри давньої історії 

України, науковим співробітником науково-дослідного сектору та навчалася в аспірантурі Інституту археології (1995–1998). В Інституті працювала від 2001 р. У 

2002 р. захистила кандидатську дисертацію «Археологічні 

культури пізнього енеоліту–ранньої бронзи Дніпро-Донського межиріччя (за матеріалами поселень)». Брала активну участь у дослідженні багатошарових поселень Кам’яна Могила 1 і 3, Роздольне, Семенівка, Черешневе, Лиса Гора та ін., а також могильника Мамай-Гора, одночасно порівнюючи та систематизуючи джерела доби пізнього енеоліту та ранньої бронзи з колекцій Наукових фондів з метою уточнення їх культурної атрибутики. Останніми роками плідно працювала в українсько-

швейцарському проекті «Адаптація людини та рослинного світу до кліматичних коливань в Україні», організованому спільно з Бернським університетом, Швейцарія.

 

Крім того, колектив Інституту знав Ларису Спіцину як ативного діяча профспілки, готового зажди підставити плече тому, кому воно було потрібне. Ненав'язливо, миттєво і надійно водночас. Вона вміла вирішувати питання будь-якого штибу, завжди чітко розуміючи шлях і спосіб дії, за що їй велика подяка!

 

Археологія втратила знаного дослідника енеоліту степу, патріотку, громадську активістку, борчиню за виживання української науки, донора крові, надзвичайно працелюбну й чуйну людину. Втрата є непоправною. Висловлюємо співчуття всім рідним і близьким Ларисі людям!