У 2026 р. роботи були зосереджені у південній частині середньовічного могильника та на багатошаровому поселенні Острів, після перерви також поновлено дослідження давньоруського городища в урочищі Старі Сухоліси.

На могильнику закладено розкоп площею 215 м² і досліджено 12 інгумаційних поховань, загальна кількість яких сягнула 168. Близько половини комплексів сезону виявилися частково пошкодженими або майже повністю зруйнованими багаторічною оранкою, окремі поховання постраждали від цілеспрямованих грабіжницьких втручань.

Водночас вдалося зафіксувати низку добре збережених комплексів і нові для пам’ятки категорії знахідок. Уперше на Острові досліджено поховання з мечем, при якому збереглися залізне перехрестя, елементи руків’я та дерев’яні піхви із залізними деталями кріплення. У жіночому похованні вперше знайдено скляний перстень та дві срібні монети-дирхеми, використані як підвіски. У цьому ж комплексі виявлено скроневе кільце з трьома срібними зернистими намистинами дреговичського типу.

Поряд із новими знахідками траплявся характерний для Острова інвентар: підковоподібні фібули, бронзові браслети й персні, скроневі кільця, скляні та золотоскляні намистини, залізні ножі, пірофілітові пряслиця й дерев’яні відра. Особливо показовим є поховання № 157. Жінку супроводжували п’ять бронзових браслетів, серед них три — із зооморфними закінченнями; два спіральні персні, кільця, ланцюжок, золотоскляні намистини та пряслице.

Матеріали південної частини некрополя дедалі чіткіше фіксують зміни поховального обряду й матеріальної культури громади. Поряд із північною та північно-західною орієнтацією, характерною для ранніх комплексів, з’являються поховання, орієнтовані головою на захід. В одному з жіночих поховань небіжчицю поклали зі складеними на грудях руками, а супровідний інвентар обмежувався одним перснем. Одночасно зростає частка речей давньоруського кола. Таким чином, балтські елементи поступово поєднуються з місцевими традиціями й з часом дедалі більше поступаються їм у поховальному обряді та матеріальній культурі.

Помітну частину цьогорічної вибірки становлять дитячі та підліткові поховання. Зокрема, досліджено комплекс, у якому двох дітей поховали в одній дерев’яній домовині. Разом із похованнями дорослих чоловіків і жінок це засвідчує, що некрополь належав сталій громаді, до складу якої входили представники різних статево-вікових груп. Матеріали могильника дозволяють простежувати її розвиток протягом кількох поколінь.

Дослідження Острова продовжуються в межах багаторічної міжнародної співпраці. Першим її етапом став українсько-німецький проєкт «Baltic Migrants in Kyivan Rus’» (2019–2020), а з 2022 р. роботи здійснюються за підтримки Німецького науково-дослідного товариства в межах проєкту «Baltic Migrants on the Eastern Border of Kyivan Rus’. The Late Viking Age Archaeological Complex of Ostriv on the Ros’ (Ukraine)» (DFG № 508078428). Отримані під час розкопок матеріали вивчаються комплексно: антропологічні дослідження дозволяють визначати стать, вік, стан здоров’я та особливості фізичних навантажень похованих; AMS-радіовуглецеве датування уточнює абсолютну хронологію комплексів; аналіз давньої ДНК використовується для дослідження генетичної спорідненості та походження окремих осіб; аналіз стабільних ізотопів — для реконструкції дієти та мобільності; матеріалознавчі дослідження — для визначення складу й технології виготовлення металевих виробів. Паралельно археологічні матеріали Острова порівнюються із синхронними комплексами Східної Балтії та інших регіонів.

Одночасно досліджувалося багатошарове поселення Острів. Потужність культурних нашарувань у межах цьогорічного розкопу становила 0,5–1,5 м. Виявлено вісім різночасових об’єктів, найбільшим із яких стала житлова споруда черняхівської культури зі слідами пожежі. Із культурного шару та заповнення об’єктів походять фрагменти гончарної й ліпної кераміки, прясла, грузила, лунниці, фібули та інші знахідки. Окремі матеріали належать до доби бронзи й раннього залізного віку, а ранньослов’янський етап представлений поодинокими матеріалами празької культури.

На городищі Старі Сухоліси продовжено дослідження розрізу в напрямку центру майданчика на ділянці 5 × 3 м. Потужність нашарувань сягала 1,4 м, тоді як давньоруський культурний шар становив лише 0,1–0,2 м. Нижче зафіксовано давніший горизонт та об’єкт, попередньо пов’язаний із добою бронзи — раннім залізним віком. Встановлено також, що за смугою споруд, розташованих уздовж внутрішнього боку укріплень, у напрямку центру городища насиченість давньоруського культурного шару суттєво зменшується. Це уточнює планувальну структуру пам’ятки та характер використання її внутрішнього майданчика.

У польових роботах 2026 р разом зі співробітниками Інституту археології НАН України брали участь студенти-волонтери й аспіранти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Бердянського державного педагогічного університету та Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Дослідження 2026 року значно розширили уявлення про функціонування комплексу «Острів — Старі Сухоліси» та дозволили уточнити культурну динаміку цієї території від доби бронзи до раннього модерну. Отримані результати доповнили відомості про поховальний обряд і матеріальну культуру східнобалтійських мігрантів та їхніх нащадків у Пороссі, а також дали нові дані про заселення й господарське освоєння цієї території у попередні епохи. Подальше вивчення комплексу різночасових археологічних пам’яток «Острів — Старі Сухоліси» та його околиць планується у польовому сезоні 2027 року.