Історія Інституту археології НАН України розпочалася в листопаді 1918 р., коли при заснованій Українській академії наук (УАН) було запропоновано організувати кафедру «Археології Вкраїни та її помічних наук». У документах наголошувалося, що «молода наука — археологія, що неймовірно швидко розцвілася в другій половині XIX в., зробила незчисленні послуги для історії», та пропонувалося створити при кафедрі археології Археологічну комісію, яка відала б справою розкопок на території Української держави. При першому — історично-філологічному відділі — статутом була передбачена посада одного дійсного члена Академії «по парості знання… археологія України», на яку в травні 1919 р. був обраний Микола Федотович Біляшівський.

Археологічні установи 1919–1921 рр.

Всеукраїнський археологічний комітет, 1922–1932 рр.

Секція історії матеріальної культури, 1933–1934 рр.

Інститут історії матеріальної культури, 1934–1938 рр.

Інститут археології АН УРСР, 1938–1943 рр.

Інститут археології, 1944–1949 рр.

Інститут археології, 1950–1960-ті рр.

Інститут археології, 1970–1980-ті рр.

Інститут археології, 1992–2014 рр.

* Всі матеріали в цьому розділі подано за колективною монографією (довідником): Інститут археології Національної академії наук України. 1918–2014 / Гол. редактор П. П. Толочко — К.: ВД «АДЕФ–Україна», 2015. — 668 с.

** Для ілюстрації матеріалів розділу використано фото з Наукового архіву ІА НАН України