«Крим – це одна величезна археологічна пам’ятка. Звісно, речі, як викопуються й вивозяться звідти, варто буде повертати. Але першочергове завдання – це вивчення правдивої історії Криму», – говорить кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Е.Кравченко.

Протягом періоду незалежності розкопки на півострові проводили не лише українські дослідники, а й їхні колеги з інших країн (у тому числі з пострадянського простору), а, згідно з українським законодавством, усі знахідки, виявлені під час археологічних робіт, – як частина української історико-культурної спадщини – залишалися в нашій державі. Між іншим, як підкреслила Е. Кравченко, на відміну від практик радянської доби, саме після 1991 року абсолютна більшість артефактів передавалися на зберігання до кримських музеїв, – раніше ж вони переважно вивозилися звідти.

Здійснення археологічних досліджень на території анексованого Криму суперечить нормам міжнародного законодавства, про що українські археологи постійно попереджають своїх зарубіжних колег. Однак вплинути на ситуацію на даний момент неможливо. Крім того, важливою проблемою є також забезпечення охорони пам’яток (у тому числі пам’яток світового значення), багато з яких перебувають під загрозою руйнування.

Учені сподіваються, що до деокупації півострова кримській історико-культурній спадщині не буде завдано непоправної шкоди. 

Детальніше дивіться на сайті Національної академії наук України