Сергій Анатолійович Скорий
Доктор історичних наук, професор, завідувач відділу Відділ археології раннього залізного віку E-mail: ORCID: 0000-0002-7842-890X |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
Скіфській час на теренах Середньої Європи. Етнокультурна історія населення доскіфської та скіфської доби лісостепової зони Східної Європи. Кіммерійці, скіфи. Крим в скіфську епоху.
Поточні дослідження й проекти:
2022–2026 — „Ранній залізний вік в Україні: новітні дослідження та архивні матеріали”. Розділ: „Ранньоскіфські кургани біля селища Караван в басейні Сіверського Донця (Лісостеп Лівобережної України)”.
Експедиційна діяльність:
2025–2026 — керівник Кіровоградської археологічної експедиції ІА НАН України;
2021 — науковий консультант Скіфської Лісостепової експедиції ДП "НДЦ "Охоронна археологічна служба України" ІА НАН України (м. Харків). Начальник експедиції В. М. Окатенко. Розкопки курганів Люботинського курганного могильнику скіфської доби в басейні Сіверського Дінця (Дніпровський Лівобережний Лісостеп);
2020 — керівник Скіфської Середньодніпровської експедиції ІА НАН України; розкопки курганів в басейні Тясмину (Дніпровський Правобережний Лісостеп);
2019 — керівник Скіфської Середньодніпровської експедиції та науковий консультант археологічної експедиції Історико-культурного заповідника „Більськ”;
2018 — керівник Кіровоградської археологічной експедиції ІА НАНУ;
2017 — начальник Кіровоградської експедиції ІА НАНУ. Розкопки курганів на півдні Кіровоградщині;
2016 — науковий консультант експедиції "Слобожанської археологічної служби" (м. Харків). Начальник експедиції В. М. Окатенко. Розкопки кургану скіфської еліти Турецька Могила;
2010–2017 — науковий консультант експедиції Істориико-культурного заповіднику «Більск». Масштабні розвідки в межах Великого укріплення Більского городища, на теренах Полтавщини і Сумщини. Розвідки в Сумській області;
2000–2009 — науковий консультант Полтавської археологічної експедиції (начальник к. і. н. Супруненко). Розкопки курганів різного часу (в тому числі – скіфських) на півдні Полтавської області, біля м. Горішні Плавні;
2000–2002 —начальник спільної Українсько-Польскої експедиції «Мельники-Холодний Яр» ІА НАНУ і Інституту археології Ягелонського університету (з польского боку – начальник проф. Я. Хохоровські). Розкопки поховальної пам’тки скіфської еліти кургану Скіфська Могила, низки інших курганів Мотронинського могильника;
1999--2006 — начальник загону спільної Українсько-Німецької експедиції ІА НАН України і Гамбургзького університету. Розкопки на селищі скіфського часу Лісовий Кут, в межах Великого укріплення Більского городища на Полтавщині-Сумщині;
1995–1998 — начальник спільної Українсько-Польскої експедиії «Мельники-Холодний Яр» ІА НАНУ і Інституту археології Ягелонського університету (з польского боку – начальник проф. Я. Хохоровські). Розкопки поховальної пам’ятки скіфської еліти Великого Рижанівського кургану. Відкриття непограбованного поховання скіфського вождя.
1996 — участь у дослідженні курганого могильнику античного міста Аргамум (Добруджа, Румунія). Начальник експедиції В. Лунгу;
1994–1995 — сташий науковий співробітник спільної Українсько-Німецької експедиції ІА НАН України і Гамбугзького університету. Розкопки курганів скіфського часу на Більскому городищі (могильник „Б”) та в урочищі Перещепино, в межах Полтавської області;
1988–1994 — заступник начальника експедиції „Холодний Яр” ІА АН УРСР. Розкопки в Черкаській області: на Мотронинському городищі і курганному могильнику скіфського часу;
1987 — заступник начальника Скіфського загону новобудовної експедиції „Дністр-II” ІА АН УРСР . Розкопки поселення доскіфського часу біля с. Козлів Вінницької області, на Середньому Дністрі;
1983–1986 — замначальника Лісостепової Правобережної експедиції ІА АН УРСР. Масштабні археологічні дослідження — розвідки на багатьох городищах Правобережного Лісостепу, розкопки курганів в Київській, Черкаській областях (біля сс. Іванівка, Цвітково, Яснозір’я тощо);
1980–1981 — молодший науковий співробітник Акташської експедиції ІА АН УРСР; дослідження скіфських курганів в Східному Криму;
1978 — участь в дослідженні давньогрецького кургану с монументальними спорудами. Керівник – С. Шестаков;
1977 — участь в розкопках поселень доби пізньої бронзи біля Коктебеля та Феодосії в Південно-Східному Криму. Керівник – В. О. Колотухін.
1976 — участь у раскопках таврських поховальних споруд в уроч. Таш-Джарган, околиця Сімферополя. Керівник – В. О. Колотухін; участь в розкопках ділянки фортифікаціїї Неаполя Скіфського (керівник Т. М. Висотська) та поховань Східного грунтового некрополю Неаполя (керівник – К. К. Орлов);
1975–1976 — участь в розкопках Усть-Альминського городища пізньоскіфської культури в Південно-Західному Криму. Керівник – Т. М. Висотська;
1974 — участь в розкопках скіфських курганів на Керченському півострові. Керівник – А. А. Щепинський;
1973 — участь в роботах Судакського загону Кримського філіалу Інституту археології АН УССР (розкопки візантійського храму на території Генуезської фортеці, середньовічних печей, та сховища піфосів). Керівник – М. А. Фронджуло.
Наукові організації та товариства:
1997 — Member of Funerary Archaeology Studies Assosiation;
2005 — Член міжнародної Консультативної Ради “Corpus Tumulorum Scythicorum et Sarmaticorum”.
Відзнаки:
2018 — Ювілейна почесна грамота Президії НАН України
Дисертаційні дослідження:
1997 — «Кочевники предскифской и скифской поры в Днепровской Правобережной Лесостепи (вопросы этнокультурной истории)», дисертація на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук за спеціальністю «археологія»;
1982 — «Вооружение скифского типа в Средней Европе (к вопросу о связях Скифии с населением Средней Европы)», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія». Науковий керівник к. і. н. Черненко Є.В.
Освіта:
1975–1979 — Сімферопільський державний університет ім. М. В. Фрунзе (нині Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського), історичний факультет, спеціальність «музеєзнавство та археологія».
